Там де повітря пахне кров’ю
Там де сонце світить тьмяніше
Не даєш розгорітись полум’ю
Не даєш розгорітись сильніше
Там де небо так далеко
Там де час іде повільніше
Де кажуть:привіт,небезпеко
Гартується сталь найміцніших
Непросто душу не заплямувати
Непросто залишатися собою
Та ви продовжуєте прямувати
Своєю вкрай непростою тропою
Ви не чекаєте слів подяки
І ордени, медалі непотрібні
У тьмі шукаєте примарні маяки
Щоб лиш спокійно спали рідні
Ви Атланти нової ери
Не тільки небо втримуєте над собою
Своїх життів не режисери
Та все ж не здастеся ворогу без бою
На ваше місце знову прийдуть
Повні очі розгубленості
Та чи й вони вже не впадуть
Коли є Мінські домовленості?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636599
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 17.01.2016
автор: sheva