А може не варто роздягнену душу, розхристану
На люди навколішки, наче на страту вести?
І слухати мовчки чужі непорушні істини,
Які на ній заживо ставлять могильні хрести.
А може не варто на добрих людей сподіватися?
Обмежена в кожного квота своя на добро.
Надворі холодна зима... І час одягатися,
У кофр заховати підступно відкрите нутро...
17.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636397
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.01.2016
автор: Serg_maestro