Змарнілі трави.

Змарнілі  трави  в  кіптяві,  золі,
Котили  полем  сум,  нестримні  сльози.
Ти  зупинись  на  тій  лихій  дорозі,
Вклонись  від  болю  стомленій  землі.

Стискатиме  у  грудях  гомін  трав,  
Бо  буде  правда  гіркоті  полину,
В  жалобі,  тихо  впавши  на  коліна,
Згадаєш  тих,  кого  щодня  чекав.

До  неба  підійматимеш  чоло…
Смиренний  біль  по  ниточці  з’їдає,
Бо  схочеш  обійняти  –  та  немає…
Лиш  поле,  що  золою  поросло…

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636323
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2016
автор: Людмила Мартиненко