На серці туга залягла, стискає міцно,
Ще один день календаря суцільно чорний.
Дотепно вибране вбрання, що навіть смішно,
На інших рваний камуфляж і погляд сонний.
Давно відміряне життя чужим завзяттям,
На дошці шахів, як завжди, змітають кволих.
Чи то так доля пролягла, а чи прокляття? –
Надмірні статки... Нині гра бездушно хворих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636317
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2016
автор: Людмила Мартиненко