Жахливо, страшно на війні.
Найважче, коли мати плаче -
Живим вже сина не побачить
І, навіть, тіло у труні.
Бо її син лежить убитий,
Уламками стіни прикритий.
Його останки дощ вмиває,
А злі вітри собі шугають.
Ніхто не може точно знати:
Тіла загиблих де шукати.
Як ті руїни розбирати,
Коли продовжують стріляти?
Війну потрібно зупинити,
Тіла бійців похоронити.
Герої наші не вмирають,
За нами з неба споглядають..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636117
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2016
автор: Ольга Калина