(Розпочався суд у справі генерал-майора Генштабу В. Назарова звинуваченого у службовій недбалості, через яку загинули 49 військовослужбовців у збитому літаку над Луганськом).
Скрисало льодом серце материнське
І білий сніг на скроні осіда.
Вже не повернеться...пече батьківське
Нестерпне горе і невимовна біда.
Вже другий рік... а рана не вщухає
І рве на клапті душу, розчленя.
Його нема... а мати дива все чекає
То може не її...чужа чиясь біда?
А може десь живий...і серце калатає.
Знов бачить сон страшних картин.
Душа, неначе в небо відлітає...
А там... всміхається до неї син.
Болить серденько, тішиться надія,
Що винного таки знайдуть...
В судовій залі генерал пряде очима:
То не великі жертви, там війна, бої ідуть.
І сорок дев;ять матерів схопились,
Щоб розірвать на клапті... Боже! Ні!
У небо соколи злетіли!
Лишились ворони - то чорні палачі.
Як жити далі, як шукати правди?
Де ліки, щоб знеболити серця?
Дивись у вічі...закричала люто мати,
Бо я за сина йтиму до кінця!!!
___________________
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2016
автор: Зоя Журавка