Ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. [Рим. 8:37]
Я бачила, як плачуть
Сильні жінки.
Як забившись у куток
Пустої кімнати
Відкривали душу тиші.
Я бачила, як сліпі дівчата
Торкалися струн найпотаємнішого
Навчали танцювати під час дощу
Всіх, хто зустрічався в їхньому світі.
Я знайома із людьми
Які стояли на краю моста
І не впали
Які зараз допомагають іншим
І переконують, що потрібно берегти життя
Ми всі різні
Але водночас такі схожі
Всі ми кохаємо, віримо, надіємося
Розчаровуємося, інколи здаємося
Всі ми відчуваємо біль
У кожного, можливо, колись був
Свій Крик Душі…
І сміх крізь сльози.
Були , мабуть і листи в минуле
Були і моменти пошуку себе самої
У кожного своя історія…
Але кожен має право мати хороше життя.
Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, - і я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, - і « знайдете спокій душам своїм». Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий![Мат. 11:28-30]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2016
автор: Samolichenko Svitlana