Ні ти, ні я не винні, що у осінь
Роки пірнули й попливли кудись,
А наші болі: і німі, і стоголосі...
Упали роси срібні на волосся
І мрії кришталеві не збулись.
Ні ти, ні я не винні, що згубились
У вирі невгамовного життя.
Пекла розлука, більше не любилось,
А що бажалось – більше не здійснилось,
Ніхто не винний нам, не винний ти , не винна я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635798
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2016
автор: Шостацька Людмила