Кажуть: "Браття не воюють,
Завжди в злагоді живуть"
Та, певно, росіяни це не чують,
Бо до брата з зброєю ідуть.
Вони не вміють мирно жити,
Звичайний мир для них - нудьга.
Їм би кров чужую лити
І забирать чужі життя.
Вони прийшли до брата свОго
Лити кров братів своїх.
І перетворилися в чужого,
Адже свій не вб`є своїх.
Колись ти братом називався?
Так, були такі часи.
Але від нас ти відцурався
Задля марної війни.
А ми завжди із миром жили,
Не хотіли ми війни.
І нікого б ми, повір, не вбили,
Коли б не бив нас ти.
І забираєш ти нахабно
Те, чим володієм ми.
Та прИйде час, коли незграбно
Потонеш ти у власній же крові.
Прийде час, коли настане
Кінець цій битві та війні.
І Україна знову встане,
І буде знову на чолі.
Україна ВСІМ покаже,
Яку велич маєм ми.
І ніхто вже нам не скаже,
Що ми були колись брати.
Браття є у нас - це так!
Але це браття із народу.
Кожен брат віддасть життя за "так",
За долю власного роду!
Це хлопці ті, що воювали
За життя своїх сімей.
Вони життя там віддавали
За долю кожного з дітей.
Тепер усі вони ГЕРОЇ!
Ті, що вмерли, що живі.
Усі вони тепер ГЕРОЇ -
Сини ЄДИНОЇ сім`ї!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635781
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 14.01.2016
автор: Анна Цезар