Мовчи! Прошу тебе, - Мовчи!
Твої слова вже не сприймаю!
Не плач! Не злися! Не кричи!
І не питай, чи ще кохаю?
Спитай себе, - Чи любиш ти?
Тоді про що нам говорити?
В минуле спалені мости,
Його не треба ворушити.
Не треба сліз! Не дорікай!
Ми не почнемо все з початку.
Казала ж, - Вибач і прощай!
І поцілунок був на згадку.
Я не тримав на тебе зла.
Сліпа любов чи розрахунок?
Полюбиш, кажуть і козла,
Отруйним був той поцілунок.
Ти вбила цю мою любов,
Вона так важко помирала,
Холола і кипіла кров,
Душа у відчаї страждала.
Не вимагай від мене те,
Що вже не можеш вимагати.
Кохання ніжністю цвіте,
Якщо його не затоптати.
В одну ріку нам двічі вже
Ніколи більше не ступити
І хай Всевишній вбереже
Нас помилок не наробити.
13.01.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2016
автор: Мирослав Вересюк