П’ятий цвях

                                 

Гуде  Єрусалим,  як  рій  бджолиний,  
Ісуса  страту  люд  його  чека.  
За  гріх  їх  буде  скараний  безвинний  -  
 Господня  жертва  для  людей  така.  

Не  мучать  сумніви  уже  Пілата  
Не  він,  народ  Месію  осудив.
Все  підготоване  давно  для  страти  
І  для  розп’яття  тесля  хрест  зробив.

Та  ба,  солдати-римляни  згадали,
Що  цвяхи  треба  їм  десь  роздобуть,  
До    цигана  у  кузню  завітали
 Й  наказ  такий  вони  йому  дають:

-  П’ять  цвяхів  викуй,  цигане,  негайно,
Аби  Ісуса  до  хреста  прибить!
-  Навіщо  стільки,  чотирьох  достатньо.
-  А  п’ятий,  щоб  в  чоло  йому  забить.

-  Куди  ті  цвяхи  віднести  ,  -      питає,  
Роздувши  горно,  у  солдатів  він,      
-  На  гору,  на  Голгофу,  місце  знаєш,
-  Виходь  завчасно,  як  почуєш  дзвін.


Пішли  солдати,  циган  засмутився,  
Не  хоче  цвяхи  ті  коваль    кувать,
Але  й  наказ  порушить  не  спромігся,
За  те  до  смерті  можуть  скатувать.    

Горить  вогонь  у  горні,  циган  плаче,
Заліззя  місять  молотки  його,
-  До  злочину  причетний  я  неначе,  
Померти  б  краще  до  часу  цього…

У  розпачі  молив  той  циган    Бога,
Аби  йому  великий  гріх  простив,
Дзвін  продзвенів,  іде  він  на  Голгофу,
Де  височать  над  натовпом  хрести.

У  центрі  натовпу  –  з  хрестом    Месія,
Знесилений,    він  ось-ось  упаде.
Його  підтримать  кинулась  Марія,
Та  крикнув  стражник,  -  Сам  нехай  іде!
 
 
І  він  іде,  свій  хрест  несе  смиренно,
Вінець  терновий  в  нього  на  чолі,
Він  знає,  що  страждає  недаремно
За  всі  людські  гріхи  на  цій  землі…  
                 

Прийшли  на  місце  страти  на  Голгофі,
Ісуса  прив’язали  до  хреста,  
Із-під  вінця  стікають  краплі  крові  
На  спраглі  і  потріскані  вуста.  


 -  Де  циган,  -  римлянин  один  питає,
 -  Я  тут.  –  Де  цвяхи,  що  зробив?
 І  до  хреста  він  ноги  прибиває,
 І  у  долоні  цвяхи  він  забив.          
 

   Де  п’ятий  цвях?  –  Нема,  пробач  провину,
   Його  я  по  дорозі  загубив…
 -  Мене  дурити  хочеш,  сучий  сину!
Ісуса,  бачте,  циган  пожалів!  

 Нагайки  смак  враз  скуштував  плечима,
 Сікли,  допоки  циган  не  сконав…
 Ісус  те  бачив  ,  дякував    очима    
 За  п’ятий  цвях,  який  він  не  скував…  
 
 Чи  так  було,  чи  н  і  -  відомо  Богу,  
 Бо  вигадок  циганських  вистача,  
Та,  може,  в  пам'ять  коваля  отого  
Циганам    Бог  всі  брехні  пробача…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635333
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 12.01.2016
автор: Артем Хвиля