Поставлю свічку на столі
І приклонюся,
За душі тих, хто не нажився,-
Помолюся.
Недоробив, недокохав
І недомріяв
І вітер жаль, по всій землі
Моїй,- розвіяв
Пробач, матусю,біль тяжкий,
Що тисне,
Розриває груди
Ідуть сусідські хлопчаки
А в тебе - сина
Вже не буде...
Прости , рідненька, тихий плач
І в Небо - голосне
Ридання,
Пробач, голубонько,
Пробач,
Що посивіла на світанні
Весняним цвітом відзовусь
Й фіранку на вікні-
Розвію,
Коси твоєї ледь
Торкнусь
Прости, що знову біль навію
Прости, що не сказав
" ЛЮБЛЮ "
Тебе - найбільше всіх
На світі,
Тепер я всюди,тільки твій,-
У ВІТРІ... У ЗОРІ... У ЦВІТІ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635311
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.01.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова