Блукаєш по вулицях засмучена
Провулки чорно-білі і мости
Ти поєдинками з коханням змучена
Давно когось просила: «Відпусти»
Додому повернешся, а там тиша
Лиш кран на кухні краплями нагадує про світ
Ти, мов сполохана, заклякла миша
Дивишся на воду, мов на динаміт
Наче вона підірве твою реальність і думки
Що тісняться в голові без ладу
Хотіла щастя, а маєш тепер навпаки
Лишився лиш присмак від губ його шоколаду
В величезне, холодне ліжко
Одна лягаєш щоночі
В крижаному царстві так білосніжно
Що аж вбирає сліпучістю очі
І по плоті ножем чужі погляди
Що ріжуть душу, не знаючи правди
Течуть рікою чорною спогади
І нема в кого спитати поради
© Леся Приліпко-Руснак, 16.11.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2016
автор: Леся Приліпко-Руснак