Серед сірого дня сірий натовп людей,
Сірі стіни будинків і сірі перони,
Сірий дим, сіра зграя домашніх гусей,
Сірі постаті входять у сірі вагони.
Пропекло сонце променем сіре сукно
Хмар,що вкрили весь край пеленою до краю
І з'явилося в небі чарівне вікно,
У яке я з землі залюбки заглядаю.
Зник нараз сірий день, сірий натовп людей,
Побіліли будинки і сірі перони,
Я пасу у саду зовсім білих гусей,
Кольорові побігли по рейках вагони.
Відлетів сірий день, смуток сірих ночей,
Вже від радощів я мов маленький стрибаю,
То не промінь ,то погляд чарівних очей,
Що у снах і думках своїх часто шукаю.
Враз усе розцвіло, світ набрав кольорів
І веселі пісні для очей тих співаю,
Лише погляд один, як промінчик зігрів,
Сірість зразу з думок назавжди відганяє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2016
автор: Віктор Гала