Забута скрипка на горищі
Уже не плаче, а мовчить.
Лиш вітер, що надворі свище,
Дарує їй щасливу мить.
Щоночі в супроводі тисяч зір
Він її струн смичком торкає,
І лине музика між гір,
А вітер грає, грає, грає....
В їі звучанні сотні сліз
Розбиті кришталем об камінь.
І вся душа її наскрізь
Промокла, схована в тумані.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634396
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2016
автор: *Кассіопея*