живим, безіменним і тим, що без вісті пропали…
(в теплому бліндажі. проба життя…)
** кінець грудня, в ніч на грані днів –
між минулим і часом, якого у них вже не буде
В Новий рік пом’янемо ж і тих,
Хто до нього дожити не встиг…
** заповідь, єдина, – до першого пострілу...
«Наповніть любов’ю серця – і світ цей постане вам раєм!» –
Ось перше в науці життя; хто може сказати: «Я – знаю!»?
** із подиху війни – посеред осені кохання:
«Як ловив твій запах, нічко, як шукав той слід!
Як за шепіт вуст примхливих осінь цілував!..»
** війна, – миті просвітлення:
якої сили почуття тоді відкрилось!
«І лише на межі між життям
і паскудою-смертю відчув я:
Ти єдина, ти – Жінка, в яку
так закохуються кожен день!»
--- ---
--- ---
** на відліку секунд; осягнути Істину як ковток повітря:
«Як мало для щастя людині під сонцем потрібно!» –
І що ваші влада, багатства, чи трон, золотий а чи срібний?!
** за три кулі від вічності: в першу ніч місяця жовтня…
«Люблячим серцем содіяне лишимо ми після себе!..» –
Так ти прощався із травами, вітром і зоряним небом…
** межа віри; в один подих до небуття:
«можливо, бог любить, та тільки не те, що створив Сам…» –
«Чому все постало на злобі, на крові, на вбивстві?!.»
– Тому що Творящий байдуже на світ цей дивився.
** перед таймером пам’яті; іронія останнього подиху:
«…не вічно під сонцем, не вічно!»
«Любіть! І творіте добро,
кохайтеся, – щиро й розкуто!»
– Бо смерті час прийде, а нас
не буде за що пом’янути!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634395
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2016
автор: Касьян Благоєв