Як ми з кумом купались на Хрещення (гумореска)

Як  відомо  на  Хрещення
Цілюща  водиця.
Омивають    люди  тіло,
Як  дзвенить  дзвіниця.
Ось  і  було  цього  ранку
Морозно  і  тихо,
А  надвечір  засніжило,  
Свистить  лютий  вихор.
Ну  й  зібралися  ми  з  кумом
Вечір  цей  зустріти  –  
Позмивати  гріхи  з  тіла
І  щастя  узріти.
Наготовив  кум  вечерю,
Глінтвейну  зварили.
А  як  трішки  розігрілись,
То  й  заговорили.
«Ой,  погода  дуже  люта»  -
Кумові  гово́рю.
«Та  ви,  куме,  не  давайте  
Волю  тому  горю.
Зараз  вип’ємо  по  чарці
Й  підемо  на  річку.
Ополонку  там  пробили
Тільки  треба  свічку».
«Куме,  свічка  нам  не  в  тему  –
Ліхтаря  нам  треба,
Бо  хурделиця  надворі
Й  снігу  сипле  з  неба».
Одяглися  дуже  тепло:
Валянки,  куфайки,
Шапки  в’язані  наділи
І  штани  із  байки.
Вже  підходимо  до  річки,
Віхола  затихла.
Серед  річки  ополонка,
Вода  майже  стихла,
Тільки  сніг  сідає  тихо
То  на  лід,  то  в  воду,
Ніби  хоче  нагадати
Морозну  погоду.
«Ну  що,  куме,  роздягайтесь»  -
Кум  в  мій  бік  киває.
«А  я  це  сфотографую»  -
І  стоїть  чекає.
Простелив  на  лід  я  килим,
Стою,  роздягаюсь.
Як  почав  знімати  майку,  
Чую  вже  здригаюсь.
Роздягнувся  я  до  стану  –
В  чому  народився.
Сів  на  килим,  ноги  в  воду
І  враз  прохмелився.
Каже  кум:  «То  тричі  треба
Під  воду  нирнути».
В  мене  ж  ноги  поніміли,
Не  можу  й  дригнути.
Я  не  знаю,  добрі  люди,
Що  то  є  за  сила,
Яка  мене  в  ополонку
Стрибнути  просила.
Чи  хто  бачив,  як  тюлені
На  лід  виповзають,
Коли  з  моря  на  крижину
Від  акул  тікають?
Так  оце  природне  чудо
Кум  відзняв  навіки,
Як  я  виліз  з  ополонки
У  стані  каліки.
Зуби  цокають  так  сильно,
Мов  станок  працює.
Тіло  ломить  й  теліпає,
Ніби  біс  танцює.
Губи  хлопають,    мов  крила
У  малого  птаха,
А  в  трусах,  мені  здалося,
Став  якийсь  комаха.
Пальці  ніг  давно  примерзли
До  мокрого  льоду,
І  шкарпетки  зміг  надіти
З  другого  заходу.
Як  штани  надів  і  кофту
Тільки  кум  і  знає,
Бо  сказав  він,  що  у  горах
Так  козел  стрибає.
А  як  шапку  одягав  я  –
Кум  умер  від  сміху,
Бо  мій  чуб,  немов  Горгона,
Став  йому  на  втіху.
Як  купався  кум  у  річці  –
Історія  інша,
Тільки  зразу  попереджу  –
Моєї  не  гірша.
Мов  пінгвіни  по  крижині
Бігли  ми  до  хати,
Повсідалися  до  столу
І  ну  реготати.
Ото  так  ми  на  Хрещення
Із  кумом  купались  –
Одні  гріхи  позмивали,
А  інших  набрались.

Андрій  К.
07.01.2016  року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634196
Рубрика: Гумореска
дата надходження 08.01.2016
автор: Андрій К