Суспільство сповнилось по вінця болем і тривогами,
Занепокоєне то цінами, владою, дорогами,
Із дня у день волають та сурми б’ють протесту,
Пихатість де та глум стоять у першій черзі честі.
Байдужістю просякнуті їхні гріховні душі,
У мізках злоба фиркає та шквалить нетямущих,
До тла згоріли гуманізм, любов, добро, увага,
Відсиріли дуже давно усі суспільні блага.
Запеклі вороги стають колись рідніші друзі,
У боротьбі за трон і славу підуть через конфузи,
За гроші й серце продадуть, та душу за копійку,
Шикується народ до зла весь під одну лінійку.
Протухла недовіра в мить до кожної персони,
У тілі полум’я горить та пульсом б’ють дракони,
В очах налиті кров’ю гнів та ричимо крізь зуби,
Пропала плоть людська, живе лиш нутро душогубів.
Люди їдять людей всуціль, як ті тварини хижі.
Від розкоші й багатств ростуть та розпирають грижі.
У батлах за «круте» життя, живуть у грі на карту,
Купуй що хочеш, продавай, і хвилювань не варто.
І скільки жити будемо отак у хаосі безчесних?
Від скрути, обіцянь мремо, від посмішок улесливих,
Бо не війна руйнує мир запеклою потужністю,
Змагатись треба не з людьми, а з власною байдужістю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633624
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.01.2016
автор: Антоніна Романюк