Сонно гойдається янгол на білій стіні,
Він втомивсь прикрашати новорічні дерева.
Цю ніч ми розділим надвоє - тобі і мені
Всі зорі холодні з глибин січневого неба.
В очах твоїх - далеко не різдвяні квіти,
А пам'ять твоя, іменами списана рясно,
І холод сухий, що всерйоз намагався згоріти,
І зміна сезонів - вміла гра декорацій майстра..
Та від дотику твого і кров стає вином,
І знаєш, ти - моя остання життєватра,
Що горить яскраво між маревом і сном
Для ранку, що приречений на страту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2016
автор: Настя Терник