Випадковий діалог дав мені натхнення.
Я дивуюсь, щось таки змінилось...
Падав сніг, але тепліший вітер.
Усміхались скрижанілі квіти
Щось знайшлося, коли все розбилось.
Я дивуюсь щирості зізнання,
Тільки сміх нехай сльозу не зронить.
Хай від лиха Бог усіх боронить,
В серце наливаючи кохання.
Я дивуюсь, бо любові мало.
Треба не ламати, а плекати...
Не давай мене... комусь забрати,
Я ж не втрачу знову, як втрачала.
Я дивуюсь?.. стережись омани,
Слів солодких, погляду лихого.
Смійся...гірко?..що ж? але без Нього
Не зцілити душ криваві рани.
05.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2016
автор: Ліна Ланська