Біль у тиші ховаємо, тісно зімкнувши уста,
В цьому вірному і водночАс прежорстокому храмі.
Опускаємо в скриньку довіри до себе листа
Й гарантована певність: не витече туги ні грама.
Хоч частенько усе ж до вербальності прагне язик,
Я настирне свербіння його в неувазі залишу...
Хай у надрах грудей поклекоче ще магмою крик.
Згодом виллю його. До краплини. Вже лавою. В тишу.
січень 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633337
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.01.2016
автор: Мар`яна Квич