Димарі, димарі.
Тільки ранок похмуро зітхав
Серед тисяч дахів, припорошених середньовіччям
Місяць знов на горі
Посміхався і не догорав,
Розглядаючи душі, йому не потрібні обличчя.
Згас останній ліхтар,
А дерева чекають весну.
І здається ось-ось вся планета наповниться щастям.
Хтось на когось чекав
І, напевно, тому не заснув.
Так, буває, проте, так буває доволі не часто.
Ось і перші птахи -
Значить день буде повен пісень.
Розпочни його так, щоб хотілося дихати вільно.
Час відкриє шляхи
І ти зможеш побачити все.
Головне – просто вір, будь натхненним, терплячим і сильним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631984
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 28.12.2015
автор: Олександр Гриб