Скотилась думка, мов легка сльоза,
Непрохана, немов палке кохання.
З пітьми повільно нишком вислиза,
Шліфується безсонням аж до рання.
Слова зринають з течії думок,
З уривків спогадів шукаючи натхнення.
І образи складаються в рядок,
Щоб стати неповторним одкровенням.
Скотилась думка… Ніби й не нова,
Але обрамлена моїми почуттями.
І, може, з ласки Бога ці слова
Для когось стануть відкриттями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631885
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.12.2015
автор: Оксана Бакуменко