Коли ти пішла - з тобою пішов цілий світ.
Мені забракло світла, в мені помер цвіт.
Я схожа на цуцика, якого викинули з дому,
Який любив і вірив тобі як нікому.
А ти мене кинула. Така моя доля.
І крила Джейн знову змінили свій колір.
Моїх крил тепер вже немає за спиною.
Якісь обрубки, що кровоточать, немов пес стікає слиною.
Я тікаю від спогадів, як лис тікає від мисливця.
Ти моє сонце, що стало раптом моїм вбивцею.
І кожна сльозинка що падає тихо додолу з ока.
Це моє кохання до тебе, таке чисте й глибоке.
Я тікаю до людей, яких вже встигла забути.
Щоб з ними розслабитись, так я ще та сука.
Ти мене не кохала, а може й не знала про це.
Кожен спогад про нас перекривляє моє лице.
І може недовго мені треба ще так існувати.
Хвороба вернулася, не можу ні їсти ні спати.
Вже валер`янка трохи дає пофігізму.
Я спілкуюсь з людьми немов через велику призму.
Це добре, бо біль відчуваю тільки на фоні.
Говорю з людьми про тебе і стримую душевні болі.
Та хвороба не вернеться просто так, мусиш знати.
Цього разу вона зробить своє, вже мусить мене забрати.
Я заховала лезо, не роблю ніяких дурниць, як ти хотіла.
І я навіть хочу жити, хоч нічим вже тобі не винна.
Знаєш, я проісную, я перейду це якщо можу, це ж я.
Ти назавжди будеш в моєму серці, так само як твоє ім`я.
Але більше ніколи не повернуться ті дні, коли я казала.
Що ти Моя Леді, Моя Люба, Кохана.
Ні.
Я таки помру в цьому лайні.
Ніколи не покаюсь за власні гріхи.
Рахуватиму вдихи і видихи....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631050
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.12.2015
автор: #tenderness