Я зовсім не забула що ти поряд,
нас магнітизує спільне-рідне місто
зникай, ховайся, ти все рівно мого крою
ми зліплені з тобою із одного тіста.
Вогні такої теплої й самотньої зими
запалюють у серці ліхтарі перегорілі
і блюз грудневий, й дикі сни
з тобою були б рідні й серцю милі.
Метаморфозні відчуття спокути
злилися з ріками і лініями долі
я хочу так з тобою бути
при зустрічі, як все відніме мову...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2015
автор: owl silence