Щоранку я прокидався першим.Навшпиньки виходив зі спальні,аби не порушити твій спокій,заварював улюблений зелений чай та смажив яєчню за своїм фірмовим рецептом.Потім розшторював вікна,заворожено милувався,як перші сонячні промінці лагідно пестили твої солодкі щічки та носик.В ті хвилини я почувався найщасливішим у всьому Всесвіті.
Тривалими зимовими вечорами пили терпкий глінтвейн,закутавшись в ковдру, до опівночі крутили дурнуваті американські комедії.Знаєш,ти була моїм ангелом…
Не згадати,скільки часу стекло.Довкола все змінилося:інші люди,знайомі,нові захоплення та інтереси.Життя вперто жене нас болючими копняками,додаючи нових шрамів,неврозів і сивини.
Я досі прокидаюсь,мабуть,першим.Заварюю міцну каву й викурюю сигарету.Краєм ока помічаю,як ті ж самі сонячні промінці безшумно крадуться крізь зашторені вікна,жадібно ковтають давно спорожніле ліжко,в надії знайти хоч крихту тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2015
автор: Ендрю Мітін