Тиша, річка, місяць. По воді
Срібло хтось розсипав ненароком.
Обережно, я прошу, ходіть,
Таємницю раптом не збудіть
Випадковим і байдужим кроком...
Невимовна Всесвіту краса -
То ж не перекреслюй ти. Не треба
Стежку, по якій ходив ти сам,
Помирав і знову воскресав,
Стежку, по якій ішла до тебе...
У полоні ночі і доріг
Доля оселилася назавжди,
Та, на жаль, мене ти не беріг,
Без вагання вийшов за поріг
На очах у пристрасної зради...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2015
автор: Наташа Марос