У нас є зброя, мій незнайомцю
Давай припинимо чекати
Ребра зміями-мотузками обплелись і хочуть вдихнути
Вбиті порухом їхніх пальців
Та продовжуємо кричати
Хочеш правди, а я все не знаю як фільтри свої вимкнути
Можеш грішністю малювати
Німби... Я приймаю рішуче
Чорні крила і очі, хіба так не було раніше, не вірю
Ніжні дотики ніби стігмати
Кулі плавляться і сумують
Простягни трохи далі долоню, і твій птах перетвориться в звіра
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2015
автор: Марамі