Не упізнати вишеньки в саду.
Убрані в іній віти кучеряві.
Та шкода, що мереживну фату
Подарував їй січень, а не травень.
Вона ж різниці ще не поміча.
Усім єством примарне щастя ловить.
Як нерозумне молоде дівча,
За цвіт приймає крижану обнову.
Не відає, що з тої дивини
Червоних влітку ягідок не буде,
Що хтось, її шукаючи вини,
Зловтішно за довірливість осудить…
Навколо ходить свахою зима.
На вишеньці сріблить пухнастий іній.
А я молюсь, щоб доля жартома
Не вразила отак мою дитину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629329
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2015
автор: Ніна Багата