Сніг іде…
В дивнім танці кружляють сніжинки,
Наближаються дві до землі:
-Нам лишилося жити хвилинки!
Ой, як страшно у білій імлі!.
Інша слухати ніби й не хоче.
Все співає:
- Лечу-у-у! Я лечу-у-у!-
Вітер в спину їй дмуха, лоскоче,-
Насолоджуйся й ти досхочу-у-у!
-Не політ це, а справжнє падіння.
Розкажу все як є, без прикрас:
Не обманиш закони тяжіння.
Зовсім близько останній наш час.
-Ні, зустрінемось ми із землею,
Покривалом укриєм пухким,
До весни будем тішитись з нею
І життя наше буде легким.
-О! Яка ти чудна! Нас розтопчуть!
Не залишиться й сліду від нас!-
Довгі вії від жаху тріпочуть,
Блиск в очах срібно-синій погас.
-Моя люба, життя наше вічне.
Ми до річки струмком потечем.
Через море в безмежжя космічне,
Як до себе додому підем.
------------------------
Дві сніжинки кружляли у полі,
Вітер крильця їм дав голубіі,
Й полетіли маленькі до долі, .
Яку вибрала кожна собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629163
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.12.2015
автор: TatyanaMir