Перериті дороги-шляхи... манівцями, в обхід, навпростець
не дійти... до твоєї душі, не достукатись більше (й не треба!)
дій бездумних отрута гірка, слів пекучих у серці свинець...
пам"ятаєш, як ти дарував лиш для мене приручене небо?
Зір гарячих погасли вогні... і не манить віднині мене
меду-зваби твоє джерело - і нехай! Я щаслива й без тебе!
Ця самотність - не вирок, не крах! дуже швидко безслідно минеш,
тож іди, не чекай моїх сліз! я із іншим шукатиму неба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2015
автор: Боднарук Ілона