Вітер розізлився, ходить попід тином,
Стукає у вікна, коли темна ніч.
Ніби посилає звістку мому сину,
А десь недалеко в засторозі сич.
Щира дяку птаху за «угу» щоночі,
Не віддам я сина, всім вітрам назло.
Я не буду спати, не закрию очі,
Бо мені із сином справді повезло.
Вітре, не вривайся, не ламай калину,
Дай пожити трішки, хоч кричать сичі…
Захисти надалі долю мого сина,
Щоб зумів без вітру виспатись вночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628846
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2015
автор: Віталій Назарук