Скільки болі випало!.. Як снігу...
Покотилось серденьком, душею.
Хтось сто раз переписав би книгу,
Доки крапля витече свічею.
Скільки сліз проплакала! Морями! ..
А вони котились як примари.
І стікали літечком снігами,
Дощ платив мені за них динари.
Скільки смутку! Скільки невезіння!
Скільки сподівань живих зарила!..
Будувала замок із каміння,
Що в подолі й тайстрі проносила...
Через річку-хрест замість місточка.
А все поле сіяла словами.
Чи пустий вже подол й тайстриночка?
Чи душа вже повна молитвами?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2015
автор: Відочка Вансель