- Дивлячись в даль, розумію як сильно,
Як невимовно я хочу до тебе.
Ти ж найрідніша моя, неймовірна,
Ти божевільна, та ти мені треба...
- Дивлячись в небо я бачу, як море
Тоне в тумані моєї печалі.
Серце замучене, сонне і хворе
Пошепки знову питає "що далі"?
- Далі? Не знаю... Ми втратили небо,
Втратили вічність, в обіймах дощу.
Та повертайся, я хочу до тебе...
Стань мені всесвітом, знову. Прошу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2015
автор: Дід Михалич