* вранішнє: «богам? – за що?! все поклоніння – Жінці!»
І відчути – «Живу!» – в її погляді, в слові, в зітханні,
Кожен доторк кохання прийняти, як долі печать.
І святим небесам за любов, за чуттів благодать
Заспівати осанну – і Їй поклонитися зрання!
* на весіллі чужому: «наречена його, ще послухай…»
За посвячення долі, Всевишній, мене не картай:
Я кохаю цю жінку – карай!! – але я зізнаюся:
«Я любові солодким повітрям від неї нап’юся –
І скажу перед небом, що мав тут і щастя, і рай!»
** словам і понеділкам твоїм… (коханки обіцянка)
«Дарувати тобі кожен день-понеділок я буду,
Станеш пестить вуста поцілунками, лоно, і груди,
І жадатиму я твою плоть, і з’єднаюся тілом!..».
Обіцяла… І вірив (наївний!): ти цього хотіла!
** і це її: «з чого печаль? – нам так любилось легко!»
– О, не питай мене, бо що я відповім?!.
Ми до байдужості дійшли в сердечних справах,
З’єднавши хіть, вогонь кохання і забаву, –
А я… – не хочу бути спогадом твоїм!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2015
автор: Касьян Благоєв