Лицемірний світ навколо,
І брешемо один-одному ми.
Хто ж прорве зачароване коло?
І позбавить всіх від пітьми...
А до цього я буду страждати.
І слухати одвічну брехню.
Ніби ти вмієш кохати!
На жаль, не мене одну...
Сидітиму на підвіконні,
Дивитимусь у туманну даль.
Повіки кліпають сонні,
Та сліз вже не має, на жаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627616
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2015
автор: Sangre