Сиджу я навпроти… і в очі дивлюся….
Не бачила більш я прекрасних очей…
І погляд відвести від них я боюся…
Так… варті вони… всіх безсонних ночей…
Давно вже минула та бажана зустріч…
Багато годин після неї пройшло…
Та тільки в думках…як ідемо пліч-о-пліч…
І час розтавання…так швидко прийшов…
Мабуть божеволіти стала поволі…
Постійно я чую твій шепіт чіткий…
Це шепіт любові від самої Долі…
Жаданий, пристрасний…стрімкий і важкий…
І скільки тоді я не намагалась…
Сказати у відповідь… що люблю…
Все знову і знову чомусь я вагалась…
Все думала час є… я зможу… зроблю…
Так… знай же… рідненька людина у світі…
Жаданіше тебе… нікого нема…
І серце моє лиш тобою зігріте…
І місця для інших… у ньому нема…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2015
автор: Франко Наталія