сни перебиті вітрами,
наосліп будуються ролі
як храми,
а потім руйнуються
і їх не шкода.
холодна вода прокидання,
неначе востаннє кудись
з усіх сил,
мило
чи ні
уста блискітково-багряні
сміливістю в очі чужі.
злітаю з вершин-
мовчу і мовчувимовляю,
я знаю про смерті далеких,
їх вірші
і їх самоту,
я маю із ними єдину мету,
тому й не прийду
хоч якби мене не чекав.
збіговисько ґав
і холодна вечеря,
зачинені двері
хоч якби мій дім не шукав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2015
автор: Biryuza