Намалюю сама собі казку,
Бо від кого чекати ще див?
Не приніс у мішку повно щастя
Незвичайний якийсь чарівник.
Намалюю я казку сама собі
Десь веселкою, десь листопадом,
Чи прозорими водами у ручаї
І в рожевих відтінках саду.
Намалюю бузком ароматним,
В незабудках, мов небо блакитних,
У волошках, ромашках і маках,
У берізках струнких і тендітних.
Намалюю його на калині,
На весняному лузі і в полі.
Намалюю своїй Батьківщині
Миру, щастя і доброї долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626113
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 04.12.2015
автор: Шостацька Людмила