Твій вірш хороший змістом і строфою.
Він слух ласка і манить за собою!
Однак не все так складно у Наташки,
бо з шахами вона змішала шашки…
та скривдила малого пішака.
Його спіткала доля нелегка –
жбурнула крихту прямо в чорнозем,
лишивши перспективи стать Ферзем!
Мораль: вам скаже кожна мамка –
Ферзем не стане навіть Дамка!
30.11.2015
[i]* Епіграма написана мною в зв‘язку з публікацією Н. Рибальською твору „…Так много…“.
Ось уривок з нього:
„И вот опять, как шахматная пешка,
Приняв приказ во чтобы-то не стало
Идти вперед! И, как бы не устала,
Стремиться непременно только в дамки…“
А ось відповідь автора на мою епіграму:
Як соромно мені за цю промашку
для мене на клітинках шахи, шашки
живуть собі об‘єднані в родину
не ворогують кожної хвилини...
але, я думаю, що зміст не постраждає
ферзі та дамки ...
все як є лишаю...
[/i]
А це спонтанне продовження, яке народилось у мене в процесі відповідей на коментарі;
Вона не так собі Наташка
і не шкільна вам промокашка.
Бо грає в шахи, навіть в шашки.
І поетеса, і милашка!
А тому марно бідний Сашка
дістав із піхов гостру шашку,
на грудях рве собі тільняшки –
далеко діду до Наташки!
У нього вже у жилах бляшки,
він слухає „Веселі шняжки“,
п‘є самогонку прямо з фляжки,
на черевиках носить пряжки.
Він за собою миє чашки
й шашлик насилює на шпажки.
Ковтне горілки прямо з пляшки
чи може ще й добавить... бражки.
А потім, як йому уже не тяжко, –
піде миритись до Наташки…
02.12.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625502
Рубрика: Дотепні, сучасні епіграми
дата надходження 02.12.2015
автор: Олександр Мачула