Учора її серце стало потроху очищатись від домішок смутку і зневіри. Воно якось посвітліло, налилося густим теплим соком надії – він знову з’явився на переході її дня; мов даішник, підняв палицю догори – прохід відкрито. І вона рушила. Збоку гуділо життя, ходили люди, їздили автомобілі, чубилися між собою депутати, горів російський СУ-24, але в неї перед очима була тільки дорога, яка веде до закутків його душі. І вона йшла по ній. Та там скрізь були протяги, дув вітер. Її винесло на поверхню мрій. Але їх запах вона не забула.
Ці мрії їй пахли медовим квасом. Вона конче хоче спробувати їх на смак. І якщо якогось одного дня, хай би й отого, коли земля скорчиться від морозу, доля буде ласкава до неї, то вона ухопить ті мрії, мов птаха кольору квітучого бузку за хвіст, і спробує втримати у своїх руках.
І як їй вдасться, то буде щаслива. Хай навіть це триватиме тільки мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625148
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 30.11.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)