[i]А я думала: все треба виправить,
Щоб неточності стали чіткими.
Позбирати проблеми і виставить
І ділами займатись людськими.
Прямі лінії нам вже не викривить
І дві ложечки цукру не кинути
У слова, які вдало не висловить.
Може серце хвилинами гинути.
Я настроєна знов розпрощатися
Із людьми, яким прийнято вірити.
У щемливих обіймах набратися
Почуттів. Там не можна фальшивити.
І здавалося б, день залишається
До моїх необдуманих поступів.
У очах, наче курява грається
І тому, ти так довго терпів.
І кохати ти вмів лиш напів
Як уривки із різних мелодій.
Від самотності вдень вулканів
А на вечір ставав серце-злодій.
Та в чудовий прекрасний момент
Ти зумів розірвати ланцюг...
Рідкі зустрічі роблять акцент
На словах, які ріжуть мій слух.
Дуже дякую, милий, за біль!
Мої плани змінилися враз...
Вже між нами пройшов водевіль
Пролетів непомітно екстаз.[/i]
[u]Один в каное – Пообіцяй мені[/u]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624915
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.11.2015
автор: Karo