[i](присвячений сприпачці Ларисі Шишлевській)[/i]
Звичайна жінка, з сумками в руках,
Якій вітри нашіптують ноктюрни,
Іде по місту, а для неї Бах
Дощі осінні уплітає в сурми.
Іде по місту, як одна із нас,
Несе турбот своїх буденну ношу,
Покинута удачею не раз
Крізь сніг іде і снігову порошу.
Несе у серці полум'яний жар.
Який з кресала іскри вибиває,
Смичок і скрипка – її Божий Дар,
Що музикою Вічність обіймає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2015
автор: Тетяна Акименко