Не переймайся відстанню… не треба.
Все так відносно… просто… в кілометрах.
Роками розфарбовано півнеба.
І знову одягаю теплі светри.
Як добре знаю я затертий колір
твоїх доріг містами…
і жінками…
як ти вітрилом піднімаєш комір…
Все саме так. Я знаю.
Все – так само…
А відстань переллялася у прірву.
Десь там, десь в ній є я…
без «ми»…
окремо
від сумніву… від радості… від гніву…
…не переймайся відстанню…
…не треба…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2015
автор: Циганова Наталія