Я люблю працювати руками,
Не відразу вдається та все ж...
Описати ніяк словами
самотужки як щось пізнаєш.
Та буває частенько зненацька
Нерви просто рвуть на шматки,
Бо якась частина дурацька
Знов охоплює душу й думки.
Ти сто раз вже підходив до неї
І так само лишав, бо не йде,
Аж допоки маленька ідея
Тобі рішення не приведе
Отоді закатав рукава
Й приступив з новими думками
У руках справді все ожива
Ти працюєш, навіть, ночами
Закінчив, нарешті, роботу
Задоволення тоне в тобі
Працював аж до сьомого поту
І зробив...
Не комусь, а собі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2015
автор: Собко Вадим