[i] Боже. сотвори справедливість,
Розстав знову на свої місця..
Нехай кожен, хто що наробив,
Той випиває свою чашу
До самого чистого денця.
Кожен підніме свою чашу
Усе випиває, аж до дна
І до останього глоточка,
Щоби знав, в чому його вина.
Я не боюся свєї чаши,
Я щодня терпіла, як могла,
Прокльони,що часом зривались,
Прости вже Боже, це крик душі,
Інакше поступить не могла.
Нехай настане день розплати,
Свою всюю чашу випивать.
Для одних зійде чорна хмара,
Комусь назад, в пекло утікать.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2015
автор: Ольга Калина