Ти спитав: - «Чи скучила за мною?»… мабуть холодно було тоді тобі…
А мене тугою неземною це питання мучило в собі…
Сумувала… страшно сумувала… і напевне знаючи за чим…
Блиск в очах нам Доля дарувала… ніби покладаючи почин…
І ніколи я їх не забуду… тих очей… що полум’ям горять…
Пам’ятати завжди я їх буду… навіть, якщо будуть докорять…
Тамувала… подих тамувала… коли я торкалася плечей…
І стрімке бажання виникало… голову склонити на плече…
Загорнутися в обіймах рідних… заховатися у тобі в одну мить…
І забути негаразди різні…особливо те… що ще болить…
Сумувала… страшно сумувала… за теплом і ніжністю долонь…
Пам’ятаю, як в руках тримала… потрапляючи в безжалісний полон…
Пам’ятаю… як хотілося торкнутись… ніжними руками до грудей…
Неодмінно… разом з ними ворухнутись… кисню набираючи в легені…
Як згадаю перший поцілунок… ніжність і тепло від твоїх губ…
Ніби Доля знов дала дарунок… і в додачу емоційних вир сполук…
Ти спитав: - «Чи скучила за мною?»… «Скучила» - сказала я в отвіт…
Скучила… неначе за нічною… зіркою на небі, що горить»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2015
автор: Франко Наталія