Як довго ці рядки мовчали,
Потрібних слів не міг знайти.
В цей час, одні кохали,
А іншим до вподоби, була краса війни.
І так на жаль усе життя,
Із дня у день, із року в рік.
Зупиняють люблячі серця,
Свинцевих злив потік.
Батьків - сини ховати мають!
Хоча із болем і слізьми.
Бо коли батьки, холодних синів обнімають,
То мертві, обидва вони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2015
автор: 333