Волинський ліс узяв сопілку в руки
І полилися звуки у тиші,
Кує зозуля, невідомі звуки
Зовуть на сцену ту, що у глуші…
Старезний дуб готує сцену птахам.
Прикрашує гірляндою навхрест,
Миттєвий дощ змиває сцену даху,
На гіллі розміщається оркестр…
Співає соло вивільга яскрава,
Квартетом узялися солов’ї,
Ще не концерт, а ліс скандує: «Браво!»
Запрошує в розложисті гаї.
Почавсь концерт, закінчився під вечір
І знову тиша… Час сопілкаря..
Зозуля ще кує хвалебні речі,
У такт зозулі дятел ударя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622717
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.11.2015
автор: Віталій Назарук