Стогнав Донбас, закутаний у полум’я…
В крові, гаряча плакала земля…
Дитячі душі страхом переповнені,
Бо зерна смерті сіяли з Кремля…
Й кричала мати серденьком, збентеженим:
За що сплатив синок її життям?..
Й холодними очима Вічність стежила,
Дописуючи Книгу Каяття.
Там ті, що горе людям щедро сіяли
У благодатний український грунт,
І зупинився погляд над Росією,
Бо не могла й вона ніяк збагнуть,
Що хоче збудувати ця імперія
На України молодих кістках,
Чи, може, посадить нового Берію?..
Але ж давно країна не така…
Пройшовши вишкіл голодом і холодом,
Впустивши волю у свої серця,
Народ не змінить вже її на золото,
Перетворившись із раба в бійця.
І ловить Вічність зорі ті, що падають,
Героїв імена щоб зберегти,
А довга ніч в Донбасі, листопадова,
Від вибухів палає і двигтить…
19.11.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622626
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 20.11.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)